Originally posted by
alexthunder at Unitas
Почему Христос сказал что каждый счетается и за душу каждого придётся бороться.
Да просто потому что никто не придёт в The Царствие Божие пока хоть один остался позади. I'm sorry - it's not gonna happen. Сама идея что кто-то сможет проскочить в Рай оставив позади в адовых страданиях хоть кого-то по сути своей анти-христианская.
Даже не знаю как это сказать проще, но у меня для вас хорошая новость - мы все остаёмся здесь!
Все до единого и до той поры пока либо вот это всё целиком станет Царствием Божием либо мы все простите в аду. И никто лично не сумеет вырваться из этого ни в одиночку, ни малыми группами отдельно-избранных-особо-святых.
Потому что нихрена это простите не Рай никакой если там оказываются некие избранные особо-понравившиеся себе святостью своих дел если есть другие оставшиеся в вечных муках. Не Рай это и всё. Не будет ничего такого - не выйдет. В Рай только все вместе и все до единого. Пока хоть один в аду - это ВСЁ целиком Ад и все в нём.
Тот кто думает святостью своей заслужить лично себе лучшей учести - тем самым и грешен. За это самое и останется вместе со всеми. Хошь при этом крестись, хошь молись, хошь водой холодной поливайся, хошь так ходине мытый - всё одно останется там же где и все.
А вот что при этом будет там где мы все - это up to us. Никто там где-то в мире ином никому "под ключ" Рай не строит. Это делается прямо вот здесь и прямо вот так как каждый это видит. И вот что построится в том все и будут быть.
Nobody is leaving until we're done!
Да просто потому что никто не придёт в The Царствие Божие пока хоть один остался позади. I'm sorry - it's not gonna happen. Сама идея что кто-то сможет проскочить в Рай оставив позади в адовых страданиях хоть кого-то по сути своей анти-христианская.
Даже не знаю как это сказать проще, но у меня для вас хорошая новость - мы все остаёмся здесь!
Все до единого и до той поры пока либо вот это всё целиком станет Царствием Божием либо мы все простите в аду. И никто лично не сумеет вырваться из этого ни в одиночку, ни малыми группами отдельно-избранных-особо-святых.
Потому что нихрена это простите не Рай никакой если там оказываются некие избранные особо-понравившиеся себе святостью своих дел если есть другие оставшиеся в вечных муках. Не Рай это и всё. Не будет ничего такого - не выйдет. В Рай только все вместе и все до единого. Пока хоть один в аду - это ВСЁ целиком Ад и все в нём.
Тот кто думает святостью своей заслужить лично себе лучшей учести - тем самым и грешен. За это самое и останется вместе со всеми. Хошь при этом крестись, хошь молись, хошь водой холодной поливайся, хошь так ходине мытый - всё одно останется там же где и все.
А вот что при этом будет там где мы все - это up to us. Никто там где-то в мире ином никому "под ключ" Рай не строит. Это делается прямо вот здесь и прямо вот так как каждый это видит. И вот что построится в том все и будут быть.
Nobody is leaving until we're done!
Пробувала я кілька раз роздивитись в процесі роботи, ну як ж це працює, а виявляється
( елементарно )
( елементарно )
- Mood:
blank
Я не пожалітись пишу, мені зрештою вже нарешті смішно з того всього.
Пішла я сьогодні черговий раз в Приватбанк, відкривати чергову картку. Бо на ту соціальну картку, яку я відкрила кілька місяців тому, заради "декретних" , ті гроші не потрапили в повному об"ємі, "зависли" (дєццкій сад, йо-майо) . Ні на картку не падають, ні організація їх назад повернути не може. Як вихід з ситуації, мені пропонують піти в найближче відділення і отримати миттєву зарплатну картку, а гроші автоматично на неї переведуться. Ну прийшла, оформляють. Питають чи є кредитка, відповідаю що немає і немаю бажання отримати, ні найменшого. Мені кажуть : "добре, от ваш картка і інструкціія як її активувати".
Сіла тільки що читати ту інструкцію, на першій сторінці розписано алгоритм дій, якщо відповідь на питання "У вас є кредитка Приватбанку ?" ствердна. На другій сторінці - що робити, якщо відповідь "ні":
1. Вам необхідно взяти паспорт і звернутись в будь-яке зручне для вас відділення банку для оформлення кредитки.
2. Після оформлення і активації кредитки дотримуйтесь покрокових інструкцій, описаних у стовпчику "у вас є кредитка Приватбанку".
Пішла я сьогодні черговий раз в Приватбанк, відкривати чергову картку. Бо на ту соціальну картку, яку я відкрила кілька місяців тому, заради "декретних" , ті гроші не потрапили в повному об"ємі, "зависли" (дєццкій сад, йо-майо) . Ні на картку не падають, ні організація їх назад повернути не може. Як вихід з ситуації, мені пропонують піти в найближче відділення і отримати миттєву зарплатну картку, а гроші автоматично на неї переведуться. Ну прийшла, оформляють. Питають чи є кредитка, відповідаю що немає і немаю бажання отримати, ні найменшого. Мені кажуть : "добре, от ваш картка і інструкціія як її активувати".
Сіла тільки що читати ту інструкцію, на першій сторінці розписано алгоритм дій, якщо відповідь на питання "У вас є кредитка Приватбанку ?" ствердна. На другій сторінці - що робити, якщо відповідь "ні":
1. Вам необхідно взяти паспорт і звернутись в будь-яке зручне для вас відділення банку для оформлення кредитки.
2. Після оформлення і активації кредитки дотримуйтесь покрокових інструкцій, описаних у стовпчику "у вас є кредитка Приватбанку".
Це той випадок, коли дійсно підписатись можна під кожним словом. І я така була, потім попустило :)
Спостереження загалом універсальне, це не тільки "мамства" стосується, от тільки розумієш це, коли знаходишся поза ситуацією, а не в середині.
vetka0
Основная задача инструктора по материнскому искусству – научить женщину комфортному материнству. И поначалу своей деятельности я честно хотела это сделать и все время удивлялась, почему с таким скрипом принимаются эти знания и женщина очень часто отказывается от упрощения жизни, создавая себе все новые и новые проблемы ? Думаете, потому что эти знания, которые я даю, нестандартны? Да, конечно. Но на сегодня о ГВ, СС,ношении на руках, высаживании и многом другом говорят много. Тут встает вопрос – а зачем ей оно надо, это комфортное материнство? Что она будет делать с послушным, здоровым ребенком? Вот представьте картинку. Родила она, все спят ночами, дома спокойно, тихо, мама с ребенком на руках какие то дела делает, а на какие то честно забивает, спит много. А вечером муж приходит, она вся такая спокойная, отдохнувшая и цветущая его встречает. И встает тогда вопрос – тогда в чем ее, женская заслуга? Довольная и счастливая женщина, сидящая в комфортной зоне – это тунеядка в нашем, стереотипном понимании и иждивенка.
( Read more... )
Спостереження загалом універсальне, це не тільки "мамства" стосується, от тільки розумієш це, коли знаходишся поза ситуацією, а не в середині.
Основная задача инструктора по материнскому искусству – научить женщину комфортному материнству. И поначалу своей деятельности я честно хотела это сделать и все время удивлялась, почему с таким скрипом принимаются эти знания и женщина очень часто отказывается от упрощения жизни, создавая себе все новые и новые проблемы ? Думаете, потому что эти знания, которые я даю, нестандартны? Да, конечно. Но на сегодня о ГВ, СС,ношении на руках, высаживании и многом другом говорят много. Тут встает вопрос – а зачем ей оно надо, это комфортное материнство? Что она будет делать с послушным, здоровым ребенком? Вот представьте картинку. Родила она, все спят ночами, дома спокойно, тихо, мама с ребенком на руках какие то дела делает, а на какие то честно забивает, спит много. А вечером муж приходит, она вся такая спокойная, отдохнувшая и цветущая его встречает. И встает тогда вопрос – тогда в чем ее, женская заслуга? Довольная и счастливая женщина, сидящая в комфортной зоне – это тунеядка в нашем, стереотипном понимании и иждивенка.
( Read more... )
Останні років 10 була в мене мрія ідіота - стрибнути з парашутом. Не скажу що основна мрія, але гріла моє серце думка про вільний політ, екстрім, от колись, як буде час, гроші, діти підростуть і т.д. Чоловік в цьому не підтримував категорично, ну він в принципі не схильний до авантюр.
Ну от, а сьогодні смикнуло мене полазити в альпін-парку - така собі лазанка між деревами на висоті 6-7 або 10-12 метрів над землею. Це ще добре, що не розігналась лізити на рівні 10 метрів. Мені вистачило вилізти на платформу на висоті 6 метрів, щоб зрозуміти, що стрибок з парашутом це не мєчта, а дурняі не варто було за це з чоловіком сваритись. Я рєзко захотіла на землю. Хлопчина-організатор нагадав, що гроші вони не повертають, три рази ха-ха, та я готова була ще стільки ж заплатити, тільки б не лізти далі.Але чоловік вирішив мене добити - "ага, а ти з парашутом хотіла стрибати, а я казав...." Коротше я зробила перший крок над прірвою, тоді другий..., ну і все виявилось не так аж страшно, хоча дійсно важко. Від напруження ще трохи трусяться руки і болять ноги, мрія тихо сконала і не пікнула, бо з літака мене хіба тільки зв"язаною викинуть, просто так я з нього не стрибну навіть з супер-надійним парашутом. Не скажу що жалкую, але єдині позитивний емоції - це перемога над страхом, ну і відчуття землі під ногами в кінці.
Ну от, а сьогодні смикнуло мене полазити в альпін-парку - така собі лазанка між деревами на висоті 6-7 або 10-12 метрів над землею. Це ще добре, що не розігналась лізити на рівні 10 метрів. Мені вистачило вилізти на платформу на висоті 6 метрів, щоб зрозуміти, що стрибок з парашутом це не мєчта, а дурня
Ну вот, и я осилила прочитала эти книги.
Наибольшее впечатление произвела книга "Принцип человечности". Ее бы стоило перечитать еще раз, через некоторое время. Читала долго, так как давненько я не читала книгу, которую буквально надо было бы "переваривать".
На втором месте Крученкова. По сути, описания экспериментов в некоторых случаях можна было и пропускать, читая только итоги в конце каждой главы. Ну и как мне кажется, выводы из этой книги косвенным образом дополняют некоторые утверждения из первой книги.
На третьем - "Почему я чувствую то, что чувствуешь ты", потому что первые впечатления нахваталась, читая
croissante и
vpasty_vgoru , было ощущение что читаю книгу уже второй раз.
Огромное спасибо
croissante за книги.
Наибольшее впечатление произвела книга "Принцип человечности". Ее бы стоило перечитать еще раз, через некоторое время. Читала долго, так как давненько я не читала книгу, которую буквально надо было бы "переваривать".
На втором месте Крученкова. По сути, описания экспериментов в некоторых случаях можна было и пропускать, читая только итоги в конце каждой главы. Ну и как мне кажется, выводы из этой книги косвенным образом дополняют некоторые утверждения из первой книги.
На третьем - "Почему я чувствую то, что чувствуешь ты", потому что первые впечатления нахваталась, читая
Огромное спасибо
Мені виявляється мало :)
1. Підстригтисьнарешті, і пофарбуватись в яскравий колір
2. Цілий день з натхненням напрацюватись на дачі, тепер все тіло болить, але настрій піднесений
1. Підстригтись
2. Цілий день з натхненням напрацюватись на дачі, тепер все тіло болить, але настрій піднесений
Майже три тижні без інету - монітор гавкнув. І нічого, як не дивно "ломки" не було . Дійшли руки до книжок по органічному землеробству, підготувалась так сказати до початку дачного сезону. Виявилось, що можна практично все встигати, і ще й на дозвілля часу вистачає. Зробила для себе висновок, що для мене в інеті важливе не стільке спілкування, скільки власне інформація, швидкого доступу до інформації все таки трохи бракувало. Ну але нарешті я тут :).